Пастор, засуджений до розстрілу, – дитя Боже

«Випробування, що вам випало, не перевищує людські сили. Бог не обманює – Він не допустить випробувань, непосильних для вас, але, пославши випробування, відзначив йому і межу, щоб ви змогли вистояти». Перше послання до коринтян, Відкритий переклад

Кожного вірянина Господь випробовує в його вірі. Пройти гідно свій шлях, пережити випробування, не втратити віру, не піддатися спокусам, встояти перед труднощами й не зламатися, впавши, піднятися і продовжувати служити Господу завдання далеко не просте. Оскільки випробування бувають різні.

Юрій Журавель

Успішний молодий пастор, Ярослав Мисяк народився у християнській родині. З ранніх років захоплювався малюванням, спортом, грав у християнській музичній групі, у всьому за що не брався, процвітав, а в 1991 році вступив до Київського теологічного коледжу “Святого Якова“. Кар’єра священнослужителя стрімко розвивалася і нічого не віщувало біди. Ярослав був обраний помічником єпископа євангельських церков у Закарпатській області по роботі з християнською молоддю, що для молодого пастора віщувало перспективу духовного зростання, розвитку і просування. Для християнського лідера, малювалися райдужні картини місіонерства по всьому світу. Відкривалися можливості виїзду за кордон, що в період розпаду Радянського Союзу здавалося небувалим успіхом.

У волі Божій було послати на долю Ярослава випробування, які без віри в Ісуса Христа подолати й не зламатися просто не реально і неможливо.

Цей день залишився в пам’яті як страшний сон.

Напередодні Ярослав готував чергове служіння в Церкві. Хотілося, щоб кожне богослужіння було незвичайним, яскравим, цікавим і пізнавальним. Ось і зараз, пастор до ночі сидів над розробкою сценарію театралізованої постановки Біблійних подій Содому і Гоморри (нагадаємо, що Господь зруйнував ці міста, тому, що гріх і пороки перевершили всі можливі межі, прообраз Содому і Гоморри часто використовується як повчання утриматися від гріхопадіння). Ярослав розподіляв і розписував ролі між учасниками, звіряв тексти, знову переписував від руки. З цим заняттям ліг спати далеко за північ у стані приємної втоми в передчутті успіху постановки на сцені Церкви. Вночі наснився дивний сон, нібито загинули батьки. Прокинувся в стані тривоги, про що і поділився зі своєю дружиною Сніжаною. І як продовження тривожного сну прибув наряд міліції. Цієї ночі сталося вбивство родичів Ярослава – дідуся з бабусею і рідного дядька. Вони жили в окремому будинку. Нещодавно Ярослав теж жив в цьому будинку на прохання діда. Вся справа в дядькові, який вів дивний спосіб життя, заборгував великі суми грошей якимось людям з Югославії. Його постійно шукали підозрілі люди, дядько ховався на горищі, а дід за нього віддувався. Дід попросив Ярослава пожити у них якийсь період часу, через борги дядька, поки дід продасть будинок і розплатиться за борги сина. Дід просив Ярослава підстрахувати під час отримання суми грошей, щоб не обдурили. Покупця на будинок знайшли й отримали завдаток, який передали в рахунок боргу. Ще потрібно було отримати другу частину і розплатитися за борги. І тут ця страшна подія. Убили всіх, хто був у будинку – діда, бабусю і дядька. Убили за допомогою ножа довжиною близько 40 сантиметрів. Експертиза встановила, що всі удари були нанесені професійно. Кожен удар нанесений у життєво важливий орган. Людина, яка не володіє спеціальними знаннями й прийомами, удари такого характеру нанести не змогла б.

Наслідок.

Ярослава привезли в райвідділ міліції для допиту як свідка. Справа була резонансна перед самими виборами й на місцеве керівництво тиснули з самого Києва. Розслідування проводили спільно силами СБУ і міліції. Ярослав доставлений в райвідділ як свідок став єдиним підозрюваним, а потім і обвинуваченим. Два обшуки за місцем проживання нічого не дали, ніяких доказів, ні крові, ні знаряддя вчинення злочину не було виявлено. Водночас з Ярославом інтенсивно «працювали» з метою домогтися від нього «щиросердного» визнання. Ярослав стійко тримався, поки в хід не пішли «вагомі аргументи». Коли слідчий сказав, що наступними претендентами допиту будуть його дружина з півторарічною дочкою, Ярослав погодився на будь-які умови, аби його родина була в безпеці. Він підписав явку з повинною, нібито він вбив своїх рідних, з надією, що в суді все стане на свої місця і правда в урочистості. Ніяк не встановлювався і мотив вбивства. Тільки в рішенні Верховного суду з’явилася фраза «з неприязних відносин». Було проведено відтворення на місті злочину, за вказівкою слідчого Ярослав показав «як він вбивав». Проведений третій обшук у помешканні й на самому видному місці в котельні було виявлено пакет, в якому лежали штани з двома краплями крові. Експертиза ДНК не проводилася, а група крові збіглася з групою крові Ярослава і ще тисячі й тисячі інших людей.  Потім був знайдений ніж в каналізаційній трубі, нібито добровільно виданий Ярославом. Причому пастор тією дорогою, де було це місце ніколи не ходив. Свідок Ш., який жив на проти будинку, де скоєно вбивство свідчив про те, що якийсь  Г. Напідпитку з компанією і з ножем розміром близько 40 сантиметрів прямував за грошима саме в будинок діда. Однак наслідком ця версія вбивства, як і будь-яка інша розглянута не була.

Виконання вироку.

Ярослава засудили до розстрілу апеляційним судом, як судом першої інстанції. Верховний суд без зволікань затвердив рішення і відправив на виконання. Навіть у страшному сні Ярослав не міг собі уявити, що з молодого, успішного і перспективного пастора він може вмить перетворитися в розстрільного, людини, життя якої не варто і гроша. Розстрільники – це категорія засуджених, яких взагалі за людей не вважали й ніхто з ними не церемонився. Права людини для них – далека утопія. Вранці та ввечері – б’ють, вдень на прогулянку через коридор військового наряду – з усіх боків б’ють киянками (дерев’яний молоток з довгою ручкою), гумовими палицями, труять собаками. Душ – холодна вода в будь-яку пору або поливають з пожежного шланга. За скаргу з приводу незаконного вироку не просто б’ють, а вбивають. А таке слово як Європейський суд з прав людини, буквально до 2001 року сприймався адміністрацією як червона ганчірка для бика. Ярослав проходив всі ці випробування і славив Господа. Він був переконаний, що Бог посилає їх тільки для того, щоб загартувати його віру. Невпинно молився і волав до Господа. Тільки раз пастор не витримав і вважав, що Бог його залишив. Це було, коли залишився всього тиждень для продовження мораторію на застосування смертної кари. Сатана намагався посіяти сумнів в душу Ярослава щодо суверенітету Бога. І тоді Ярослав запропонував своїй дружині “не ламати свого життя через нього” тому що його, можливо, скоро не буде в живих.

Молитва і служіння.

Але молитва дружини Сніжани зробила чудо в душі Ярослава. Вона вдихнула життя в зневірену душу пастора, а з нею і молитву про покаяння. Він повірив у те, що Бог має для нього свій план. 22 роки Ярослав відбуває довічне покарання за чужі злочини. При цьому він вільний від гріха, в душі має мир, праведність і радість, наповнений Духом Святим. Багато людей, які знаходяться на волі, перебувають у в’язниці своїх гріхів. Вони мають багатство, сім’ю, дітей, необмежені можливості, але перебувають у в’язниці гріха і похотей. За 22 роки неволі пастор Ярослав відродив тюремне богослужіння, ім’ям Ісуса Христа вдихнув надію, свободу від гріха і спрагу до життя у багатьох. Місцева церква міста Вінниці вирішила призначити Ярослава відповідальним за служіння, які проходять у Вінницькій тюрмі №1. Через його служіння і ставленні до інших засуджених багато хто з них звернулися до віри в Бога. У Вінницькій в’язниці, де донедавна знаходився Ярослав, зараз діє тюремна церква, яка налічує понад 60 довічно засуджених.

Шанси на перегляд вироку.

У нашій країні вже 10 років не існує процедури перегляду кримінальних вироків у разі істотних порушень норм матеріального і процесуального права. Більш того, Ярослав засуджений Кримінально-процесуальним кодексом радянським, каральним в редакції 1961 року апеляційним судом по першій інстанції. До 2010 року подібні вироки міг переглянути Верховний суд України в порядку виключного провадження. Щоб виправити ці правові неузгодженості протягом десятиліття правозахисниками були запропоновані парламенту ряд законопроєктів, в тому числі й проєкт закону №2033а, який в народі назвали «Законопроєкт останньої надії», проголосований в першому читанні та прийнятий за основу. У нинішньому парламенті зареєстровано за №0881, проте знятий з розгляду, як такий, що втратив актуальність.

Іншими словами у Ярослава Мисяка шансів на перегляд вироку нуль цілих, нуль десятих.

Шостий рік адвокати намагаються домогтися перегляду вироку в порядку нововідкритих обставин. Адвокати провели незалежну експертизу, яка повністю розбиває позицію звинувачення. Виявляється ножем, який проходить у справі як знаряддя вбивства неможливо завдати удари, такого характеру, які були причинені потерпілим. Тільки Ви думаєте, що всі зраділи, коли нарешті через 22 роки справедливість переможе? Судді кинулися переглядати вирок, а прокуратура відмовилася від підтримки обвинувачення? Нічого подібного, система своїх не здає і бореться до кінця. Зацікавлені особи, щоб вирок залишився в силі, зробили повторний експертний висновок, який в точності підтверджує попередній двадцятирічної давності. І тепер, поки сторони будуть сперечатися, який висновок правильний, а який ні, пройде ще не один рік.

Фінал.

Таких історій можна розповісти безліч, про судове свавілля і фабрикації матеріалів справи. У нашій країні менше одного відсотка виправдувальних вироків, в той час, як в цивілізованих країнах, в яких верховенство права не порожній звук, а реальна практика, в процентному співвідношенні виправдувальні вироки становлять до 20-25 відсотків. Відчуваєте різницю? Чи в нашій країні слідчі й судові органи працюють у 20-60 разів краще, ніж в Британії, Німеччині, Швейцарії, Канаді, або США?

У Книзі пророка Даниїла в 3 главі розповідається, як цар Навуходоносор побудував золотого ідола і видав указ, який стосувався всіх без винятку, що як тільки хто почує звук музичних інструментів, зобов’язаний впасти на коліна, поклонитися і прославляти золотого ідола, а хто не послухається буде кинутий в піч, розжарену вогнем. Сидрах, Мисах та Авденаго відмовилися поклонятися і служити золотому ідолові. А коли іх покликав до себе цар відповіли: «Бог наш, Якому ми служимо, сильний врятувати нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, позбавить. Якщо ж і не перестане, то нехай буде тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолові, якого ти поставив, не поклонимося».

Цар наказав розпалити піч у сім разів сильніше, ніж зазвичай розпалювали, Сидраха, Мисаха та Авденаго кинули в розпечений вогонь. Причому полум’я вогню убило тих людей, які кидали в піч, а Сидрах, Мисаха та Авденаго залишилися цілі й неушкоджені, одяг їх не постраждав і навіть запаху вогню не було від них, тому що в печі з ними перебував Дух Божий.

У камері довічного ув’язнення Ярослав Мисяк не один, з ним перебуває Дух Святий, і як Господь вивів з розжареної печі неушкодженими Сидраха, Мисаха та Авденаго, так виведе живим і неушкодженим з довічного ув’язнення і Ярослава. Як це станеться одному Богу відомо. Але Ярослав вірний єдиному Богу живому Ісусу Христу і вірить у своє звільнення.

Андрій Діденко Харківська правозахисна група.


Встановлено тег:
Свідчення