« А Він був ранений за наші гріхи, за
наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж
ранами ми зцілилися!»(Iс.53:5) Пошук спасіння є порятунком нашої душі,
очищенням її від ран, які ми самі нанесли важким гріхом. Наша совість -
це голос Бога, який кличе до покаяння. Що ж таке дійсне каяття? Давайте
будемо роздумувати та перевіряти кожен себе. Покаяння поєднане зі
сповіддю. Нашим сповідником є Христос . Священик є свідком нашого
покаяння, лікарем, що лікує рани, вчителем, який дає науку, суддею, що
дарує прощення!
1.Перший крок в покаянні – усвідомлення гріха. Найбільший подвиг – побачити свої гріхи. Зрозуміти, що хворий.
2.
Другий крок – жаль про вчинений гріх. Часом жаль буває великий
настільки, що ми можемо плакати за скоєний гріх. Проте сльози не завжди є
доказом каяття. Каяття – це зміна пріоритетів, напрямку життя. Перейти
на вузьку дорогу, яка веде до життя вічного!
3. Ще
один крок – це ненависть до гріха, постанова докласти всіх зусиль, щоб
більше не грішити. Чому ми ніяк не можемо перемогти гріх? Просто тому,
що ми його любимо. А те, що любиш, ніколи не переможеш, бо воно тобою
володіє. Кожен гріх солодкий, але це яд! Кожен гріх приємний, але це
отрута! Нічого Бог не заборонив з того, що корисне, Він заборонив тільки
те, що руйнує життя, що вбиває людину. Нема такого гріха, який зробив
би людину щасливою.
4. Наступний крок каяття –
визнання гріха. Хто визнає гріх, той буде помилуваний. Невизнаний гріх,
є нерозкаяний, а отже - не прощений. Не можна, щоб гріх став нормою
життя.
5. І закінчується покаяння виконанням покути
– щирою подякою за прощення. Якщо це можливо, то треба
повернути завданий збиток (приклад для нас - Закхей). Наше покаяння
повинні відчути оточуючі люди.